Натякоцитата:

(...)
Упаду на холодну підлогу, -
Скоро нидіє ранок в вікні, -
І молюся - не чорту! не богу!
А очам моїх змучених днів!
О смутні і прекрасні довіку...
Через муку, утому і кров
Хай побачите справді велику,
Невмирущу, як вічність, любов!
А мені вже - нічого й нікого...
Як трава, я тихенький такий...
І до мене довірливо й строго
Посміхнуться далекі віки...
А вгорі, в далені, наді мною -
Неприступний для взору людей,
Оповитий віків тишиною -
Галілей.
Гей!
Герої!
Каліки!
Службовці!
Торговці!
Поетики!
А живіть собі, як вам бажається
Через те, що -
ви чуєте? -
все таки
обертається!

(с) Євген Плужник (умер в 1936-м в Соловецком лагере от туберкулёза)